Тартак - Ой нема того текст и перевод песни
На странице представлены текст и перевод с украинского на русский язык песни «Ой нема того» из альбома «Гуляй город» группы Тартак.
Текст песни
Розбуди мене тихою піснею, Поцілуй вустами гарячими. А то сльози мої стали прісними, Та зіниці стали незрячими. Моє сонце сховалось за хмарами, Моє небо фарбується мрякою. Серце б'ється глухими ударами, Наче хтось по землі - гіллякою. Ми колись були світлою силою, Воювали з темінню хворою. Тільки сила нам стала немилою — Замінили силу покорою. Рідну землю сповили туманами, Окрутили підступними чарами. Старші вічно живуть оманами, А молодші ростуть яничарами. Ой нема того на селі, Що у Галочки на столі, Ой є що їсти, ой є що пити, Є й кому припросити. Хто вони — ті, що вчора браталися? Ті, що вчора горіли, — де вони? Куди зникли? Що з ними сталося? Та які їх скрутили демони? Кожен марить ефектом відсутності, Уникаючи відповідальності, І, питаючи правди в підступності, Вибирає престижні спеціальності. Відділяє себе від кореня, Відриває себе від рідного. Прапор свій пофарбує кольором, У який фарбувати вигідно. Кров не точиться свіжими ранами, Дух потух за мурами-гратами. Поставали усі ветеранами, Хоч не встигли побути солдатами. В неї ненечка старенька, Як голубочка сивенька, По хаті ходе, мисочки носе, Нас до обіду просе. Залишилися знов, наче сироти, При дорозі, якою не ходжено. Хіба можна в своє не вірити? Хіба ж нас такими народжено? Заплітаємо слова у речення Так, що змісту шукати даремно. Від матеріального забезпечення У душі стало зимно і темно… В неї батенька немає, Дядько за батька вправляє, По хаті ходе, пляшечки носе, Нас до горілки просе.
Перевод песни
Разбуди меня тихой песней, Поцелуй губами горячими. А то слезы мои стали пресными, И зрачки стали незрячими. Мое солнце скрылось за облаками, Мое небо окрашивается дождем. Сердце бьется глухими ударами, Как кто-то по земле - ветки. Мы когда-то были светлой силой, Воевали с теменью больной. Только сила нам стала мила - Заменили силу покорностью. Родную землю спеленали туманами, Окрутили коварными чарами. Старшие вечно живут заблуждениями, А младшие растут янычарами. Ой нет той деревне, Что в Галочки на столе, Ой есть что есть, ой есть что пить, Есть и кому припроситы. Кто они - те, что вчера братались? Те, что вчера горели, - где они? Куда исчезли? Что с ними случилось? И их скрутили демоны? Каждый мечтает эффектом отсутствия, Избегая ответственности, И, спрашивая правды в коварстве, Выбирает престижные специальности. Отделяет себя от корня, Отрывает себя от родного. Флаг свой покрасит цветом, В какой красить выгодно. Кровь не идет свежими ранами, Дух потух за стенами-решеткой. Возникали все ветеранами, Хотя не успели побыть солдатами. У нее ненечко старушка, Как голубушка Сивенький, По дому ходит, мисочки носе, Нас к обеду просе. Остались вновь, как сироты, У дороги, которой не Ходженте. Разве можно в свое не верить? Разве нас такими рождены? Заплетаем слова в предложения Так, что смысла искать бесполезно. От материального обеспечения В душе стало холодно и темно ... У нее батенька нет, Дядя отца вправляет, По дому ходит, бутылочки носе, Нас к водке просе.