Очеретяний кіт - Простір текст и перевод песни
На странице представлены текст и перевод с украинского на русский язык песни «Простір» из альбома «Мандрівка в Косаківку» группы Очеретяний кіт.
Текст песни
Мій товариш до мене приходить вночі, Він мене не будить, бо має ключі. Він на кухні сідає, а я собі сплю. Він там вірші складає, А я їх не люблю. Та, буває, щось раптом насниться дурне, І встаєш, щоб здійснити невідкладне турне. І до ліжка зворотню долаючи путь, Я спитаю в товариша: «А як тебе звуть?» І він завжди називає ім'я, Що ніколи не чув від товариша я. Це ім'я кострубате, що ніколи не чув, Я не можу згадати, Бо одразу забув. І я знову лягаю, і сниться мені, Що ми вдвох ідемо на далекі вогні. І товариш не бачить обличчя мого, Бо дивлюсь я на всесвіт очима його. Простір, — навколо простір, А порожнечі нема. В гості, до себе в гості Нас кличе біла зима. Все під снігом замовкло, тільки річка рида. Щось бурмоче на броді скажена вода. Ніч гартує свій морок і зірками бринить, А на березі тому Багаття горить. Так горить, аж танцює, висвітлює ліс. Ми йдемо до ріки крізь густий верболіз. І товариш мій входить спокійно в потік, А мене, замість нього, смертний холод обпік. Простір, — навколо простір, А порожнечі нема. В гості, до себе в гості Нас кличе біла зима. Прокидаюсь я ранком, і на кухню іду. Там займуся сніданком, Якщо їжу знайду. Тільки сяду до столу, — Телефон дзеленчить, — Буде хтось, безголовий, Мене розуму вчить. Я веду з ним розмову, Сам себе їдучи, І все дивлюсь навколо, — Хто тут був уночі? Раптом — зирк на підлогу, — там лежить біля ніг Білий аркуш паперу, чистий-чистий, як сніг… Простір, — навколо простір, А порожнечі нема. В гості, до себе в гості Нас кличе біла зима.
Перевод песни
Мой товарищ ко мне приходит ночью, Он меня не будит, имея ключи. Он на кухне садится, а я себе сплю. Он там стихи составляет, А я их не люблю. Но, бывает, что-то вдруг приснится глупое, И встаешь, чтобы осуществить безотлагательное турне. И к кровати обратную преодолевая путь, Я спрошу у товарища: «А как тебя зовут?» И он всегда называет имя, Никогда не слышал от товарища я. Это имя корявое, что никогда не слышал, Я не могу вспомнить, Потому что сразу забыл. И я снова ложусь, и снится мне, Что мы вдвоем идем на далекие огни. И товарищ не видит лица моего, Потому смотрю я на вселенную глазами его. Пространство, - вокруг пространство, А пустоты нету. В гости к себе в гости Нас зовет белая зима. Все под снегом смолкло, только река рида. Что-то бормочет на броду бешеная вода. Ночь закаляет свой мрак и звездами звучит, А на берегу том Костер горит. Так горит, вплоть танцует, освещает лес. Мы идем к реке сквозь густой ивняк. И товарищ мой входит спокойно в поток, А меня вместо него смертный холод обжег. Пространство, - вокруг пространство, А пустоты нету. В гости к себе в гости Нас зовет белая зима. Просыпаюсь я утром, и на кухню иду. Там займусь завтраком, Если еду найду. Только сяду за стол, - Телефон звонит, - Будет кто-то, безголовый, Меня поучает. Я веду с ним разговор, Сам себя уезжая, И все смотрю вокруг, - Кто здесь был ночью? Вдруг - глядь на пол - там лежит у ног Белый лист бумаги, чистый-чистый, как снег ... Пространство, - вокруг пространство, А пустоты нету. В гости к себе в гости Нас зовет белая зима.