Бумбокс - Квiти в волоссi текст и перевод песни
На странице представлены текст и перевод с украинского на русский язык песни «Квiти в волоссi» из альбома «Всё включено» группы Бумбокс.
Текст песни
Вона носила квіти в волоссі,
І ними грався він і ще вітер.
Здавалося, давно вже дорослі,
Але кохали щиро, мов діти.
Відчинені серця, щирі очі,
Таких не так багато є в світі.
Лилися сльози щастя що ночі,
Обіцянки на завжди любити.
Будиночок на розі двох вулиць,
Паркан плющем осіннім завитий.
Здавалося, дощі схаменулись,
Здавалося, завжди буде літо.
Лише один дзвінок телефону,
І варто тільки їм захотіти,
Повіяло теплом з-за кордону,
А от же, неодмінно летіти….
Не обіцяй назавжди, не обіцяй на вічно,
Де твоє, моє завтра?
У скронях вітер свище.
Не обіцяй навіщо, не обіцяй, не треба.
Залежить час найблищій,
Та не завжди від тебе.
І раптом все змінилось навколо:
Проблеми, ціни, сни, сподівання.
Роз’їхалися як діти в школу:
Що першим було, стало останнім.
Їй у варшавській стальні райони,
Йому Москву бетоном залити.
Але кохання у таксофонах
Приречене на довго прожити.
Куди ведуть строкаті дороги?
Чому ви заблукали у світі?
Вас сотні, тисячі, вас мілліони
В Ізраїлі, Канаді, на Криті.
Є спогади про те, як було все.
Надія є на те, як все буде.
Нас доля стрімко течію несе,
Бо ми є не титани – ми люди….
Не обіцяй назавжди, не обіцяй на вічно,
Де твоє, моє завтра?
У скронях вітер свище.
Не обіцяй навіщо, не обіцяй, не треба.
Залежить час найблищій,
Та не завжди від тебе.
Не обіцяй кохати завжди, не обіцяй на вічно,
Де твоє, моє завтра?
У скронях вітер свище.
Не обіцяй навіщо, не обіцяй, не треба.
Залежить час найблищій,
Та не завжди від тебе.
Не обіцяй назавжди, не обіцяй на вічно,
Де твоє, моє завтра?
У скронях вітер свище.
Не обіцяй навіщо, не обіцяй, не треба.
Залежить час найблищій,
Та не завжди від тебе.
Вона носила квіти в волоссі,
І ними грався він і ще вітер.
Здавалося, давно вже дорослі,
Але кохали щиро, мов діти.
Перевод песни
Она носила цветы в волосах,
И ими играл он и еще ветер.
Казалось, давно уже взрослые,
Но любили искренне, как дети.
Открытые сердца, искренние глаза,
Таких не так много есть в мире.
Лились слезы счастья каждую ночь,
Обещания всегда любить.
Домик на углу двух улиц,
Забор плющом осенним завитой.
Казалось, дожди опомнились,
Казалось, всегда будет лето.
Лишь один звонок телефона,
И стоит только им захотеть,
Повеяло теплом из-за рубежа,
А вот же, непременно лететь ....
Не обещаю навсегда, не обещай навечно,
Где твое, мое завтра?
В висках ветер свистит.
Не обещаю зачем, не обещаю, не надо.
Зависит ближайшими,
Но не всегда от тебя.
И вдруг все изменилось вокруг:
Проблемы, цены, сны, надежды.
Разъехались как дети в школу:
Что было первым, стало последним.
Ей в варшавской стальные районы,
Ему Москву бетоном залить.
Но любовь в таксофонах
Обречено на долго прожить.
Куда ведут пестрые дороги?
Почему вы заблудились в мире?
Вас сотни, тысячи, вас миллионы
В Израиле, Канаде, на Крите.
Есть воспоминания о том, как все было.
Надежда есть на то, как все будет.
Нас судьба стремительно течение несет,
Потому что мы не титаны - мы люди ....
Не обещаю навсегда, не обещай навечно,
Где твое, мое завтра?
В висках ветер свистит.
Не обещаю зачем, не обещаю, не надо.
Зависит ближайшими,
Но не всегда от тебя.
Не обещаю любить всегда не обещай навечно,
Где твое, мое завтра?
В висках ветер свистит.
Не обещаю зачем, не обещаю, не надо.
Зависит ближайшими,
Но не всегда от тебя.
Не обещаю навсегда, не обещай навечно,
Где твое, мое завтра?
В висках ветер свистит.
Не обещаю зачем, не обещаю, не надо.
Зависит ближайшими,
Но не всегда от тебя.
Она носила цветы в волосах,
И ими играл он и еще ветер.
Казалось, давно уже взрослые,
Но любили искренне, как дети.