Бумбокс - Квiти в волоссi текст и перевод песни
На странице представлены текст и перевод с украинского на русский язык песни «Квiти в волоссi» из альбома «Всё включено» группы Бумбокс.
Текст песни
Вона носила квіти в волоссі, І ними грався він і ще вітер. Здавалося, давно вже дорослі, Але кохали щиро, мов діти. Відчинені серця, щирі очі, Таких не так багато є в світі. Лилися сльози щастя що ночі, Обіцянки на завжди любити. Будиночок на розі двох вулиць, Паркан плющем осіннім завитий. Здавалося, дощі схаменулись, Здавалося, завжди буде літо. Лише один дзвінок телефону, І варто тільки їм захотіти, Повіяло теплом з-за кордону, А от же, неодмінно летіти…. Не обіцяй назавжди, не обіцяй на вічно, Де твоє, моє завтра? У скронях вітер свище. Не обіцяй навіщо, не обіцяй, не треба. Залежить час найблищій, Та не завжди від тебе. І раптом все змінилось навколо: Проблеми, ціни, сни, сподівання. Роз’їхалися як діти в школу: Що першим було, стало останнім. Їй у варшавській стальні райони, Йому Москву бетоном залити. Але кохання у таксофонах Приречене на довго прожити. Куди ведуть строкаті дороги? Чому ви заблукали у світі? Вас сотні, тисячі, вас мілліони В Ізраїлі, Канаді, на Криті. Є спогади про те, як було все. Надія є на те, як все буде. Нас доля стрімко течію несе, Бо ми є не титани – ми люди…. Не обіцяй назавжди, не обіцяй на вічно, Де твоє, моє завтра? У скронях вітер свище. Не обіцяй навіщо, не обіцяй, не треба. Залежить час найблищій, Та не завжди від тебе. Не обіцяй кохати завжди, не обіцяй на вічно, Де твоє, моє завтра? У скронях вітер свище. Не обіцяй навіщо, не обіцяй, не треба. Залежить час найблищій, Та не завжди від тебе. Не обіцяй назавжди, не обіцяй на вічно, Де твоє, моє завтра? У скронях вітер свище. Не обіцяй навіщо, не обіцяй, не треба. Залежить час найблищій, Та не завжди від тебе. Вона носила квіти в волоссі, І ними грався він і ще вітер. Здавалося, давно вже дорослі, Але кохали щиро, мов діти.
Перевод песни
Она носила цветы в волосах, И ими играл он и еще ветер. Казалось, давно уже взрослые, Но любили искренне, как дети. Открытые сердца, искренние глаза, Таких не так много есть в мире. Лились слезы счастья каждую ночь, Обещания всегда любить. Домик на углу двух улиц, Забор плющом осенним завитой. Казалось, дожди опомнились, Казалось, всегда будет лето. Лишь один звонок телефона, И стоит только им захотеть, Повеяло теплом из-за рубежа, А вот же, непременно лететь .... Не обещаю навсегда, не обещай навечно, Где твое, мое завтра? В висках ветер свистит. Не обещаю зачем, не обещаю, не надо. Зависит ближайшими, Но не всегда от тебя. И вдруг все изменилось вокруг: Проблемы, цены, сны, надежды. Разъехались как дети в школу: Что было первым, стало последним. Ей в варшавской стальные районы, Ему Москву бетоном залить. Но любовь в таксофонах Обречено на долго прожить. Куда ведут пестрые дороги? Почему вы заблудились в мире? Вас сотни, тысячи, вас миллионы В Израиле, Канаде, на Крите. Есть воспоминания о том, как все было. Надежда есть на то, как все будет. Нас судьба стремительно течение несет, Потому что мы не титаны - мы люди .... Не обещаю навсегда, не обещай навечно, Где твое, мое завтра? В висках ветер свистит. Не обещаю зачем, не обещаю, не надо. Зависит ближайшими, Но не всегда от тебя. Не обещаю любить всегда не обещай навечно, Где твое, мое завтра? В висках ветер свистит. Не обещаю зачем, не обещаю, не надо. Зависит ближайшими, Но не всегда от тебя. Не обещаю навсегда, не обещай навечно, Где твое, мое завтра? В висках ветер свистит. Не обещаю зачем, не обещаю, не надо. Зависит ближайшими, Но не всегда от тебя. Она носила цветы в волосах, И ими играл он и еще ветер. Казалось, давно уже взрослые, Но любили искренне, как дети.